Створення і обробка растрової графіки за допомогою графічного пакету

Розділ  1. Растрова графіка

 Тема:                    “ Створення і обробка растрової графіки за допомогою графічного пакету.”

Мета уроку:                 

Навчальна:       ознайомити студентів з основними особливостями растрової

компютерної графіки, умовами їх правильного використання,  адаптації до кокретних  інженерних задач.

Розвиваюча:       розвивати практичні уміння і навички в області нових

інформаційних технологій.

Виховна:             виховувати творче мислення, дбайливе відношення до

комп’ютерної техніки.

Тип уроку: лекція.

Устаткування:

1. Клас ПК

Хід уроку

 І.    Організаційний момент.

Перевірити готовність класу до уроку. Порядок і послідовність роботи на уроці.

Техніка безпеки. Список літератури.

 

ІІ  Пояснення нового матеріалу.             

 

План

Що таке растрова графіка

Оскільки персональний комп’ютер – це обчислювальна машина, що обробляє числа, будь-яке зображення, перед тим як стане доступним на комп’ютері, повинно бути описаним математично, або “оцифровано”. Існує два можливих способи математичного опису: аналітичне, з допомогою математичних формул, та опис масивом (набором) цифр. Растрова, або бітова, форма комп’ютерної графіки походить саме від другого способу оцифровки зображень.

Растрова графіка описує зображення з використанням кольорових точок, росташованих на сітці. Сітка, яка використовується в оцифровці, містить виличезну кількість комірок настільки малих, що око людини їх не бачить, сприймаючи усе зображення як ціле.

Сама сітка отримала назву растрової карти, а її одиничний елемент (квадратна комірка) називається пікселом (від англійського picsel – PICture Single ELement). При редагуванні растрових об’єктів, користувач змінює колір точок, а не форми ліній.

Растрова карта являє собою набір (масив) трьох чисел: дві кординати растра на площині та його колір.

Поняття роздільчисті

Першою основною характеристикою растрового зображення є роздільчість. Термін «роздільчість» використовується для визначення кількості одиничних елементів для фіксованих значень довжини та ширини. Чим вище роздільчість, тим точніше растрова карта відтворює зображення і тим більша загальна кількість одиничних елементів та, відповідно, розмір файла, в якому зберігається зображення.

Потрібно розрізняти:

• роздільчість оригінала;
• роздільчість екранного зображення;
• роздільчість друкованого зображення.

Роздільчість оригінала. Роздільчість електронного файла, яке задається в графічному редакторі, визначає розмір комірки растрової карти, що використовується для опису зображення, та вказується в dpi (крапок на дюйм).

Роздільчість екранного зображення. Для екранного зображення, елементарну точку растра називають пікселом. Розмір піксела коливається в залежності від вибраної екранної роздільчості, роздільчості оригіналу й масштабу відображення. Монітори можуть забезпечити роздільчість 640х480, 800х600, 1024х768, 1600х1200 і вище. Відстань між сусідніми точками люмінофора в якісному моніторі складає 0,22-0,25 мм. Для екранного зображення достатньо роздільчості 72 dpi.

Роздільчість друку вказується в lpi (line per inch – ліній на дюйм). Під лінією розуміють так званий поліграфічний растр. Його відмінність від звичайного растра в тому, що при друці для відтворення відтінків використовується прямокутна матриця з крапок, які друкуються принтером. Більш світлому відтінку відповідає меньша кількість комірок у матриці, більш темному – більша кількість. Розмір такої матриці може змінюватися, а відстань між комірками матриці фіксовано та залежить від роздільної здатності принтера. Отже, роздільчість принтера, роздільчість друку (lpi) та кількість відтінків, доступних для відтворення, пов’язані між собою.

Недоліки та переваги растрової графіки

Переваги растрової графіки:

• простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, малюнків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;
• фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.

Недоліки растрової графіки:

• складність управління окремими фрагментами зображення. Потрібно самостійно виділяти ділянку, що є складним процесом;
• растрове зображення має певну роздільчість і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості;
• розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільчості і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.

Розмір файлу. Засобами растрової графіки створюють та обробляють зображення, що потребують високої точності у передачі кольорів та напівтонів. Розміри файлів напряму пов’язані зі збільшенням роздільчості і можуть сягати десятки мегабайтів.

Масштабування растрових зображень. При збільшенні растрового зображення, можна спостерігати пікселізацію, тобто при масштабуванні збільшується розмір точок і стають помітними елементи растра. Для усунення цього, потрібно заздалегідь оцифрувати оригінал із роздільчістю, достатньої для якісного відтворення при масштабуванні. Або, при масштабуванні застосовують метод інтерполяції, коли при збільшенні зображення, додається необхідне число проміжкових точок.

Редактори растрової графіки

Прикладні програми растрової графіки призначені для створення книжкових та журнальних ілюстрацій, обробки оцифрованих фотографій, слайдів, відеокадрів, кадрів мультиплікаційних фільмів. Найпопулярнішими прикладними програмами є продукти фірм

• Adobe – Photoshop,
• Corel – PhotoPaint,
• Macromedia – FireWorks,
• Fractal Design – Painter,
• стандартний додаток у Windows – Paint.

Випадки застосовування Photoshop

Спеціалізовані методи, закладені в програмі редагування векторної графіки  і  програми  малювання,   визначають  призначення тих і інших. Photoshop, разом з іншими програмами ма­лювання, краще всього підходить для створення і редагування наступних видів зображень:

■  скановані фотознімки;

■   зображення, отримані з допомогою цифрових фотокамер будь-якого типу;

■   картини, насичені кольоровими тонами;

■   імпресіоністські та інші зображення створені з власних
або чисто естетичних міркувань;

■   логотипи та емблеми з нечіткими межами, відблисками й тінями;

■   спец ефекти із вживанням фільтрів, корекцій кольору, що
неможливо для програм векторної графіки.[5]

Робочий стіл Photoshop

Після успішного запуску Photoshop на екрані виникає робо­чий стіл.

Багато елементів робочого столу Photoshop вже знайомі тим, хто має досвід роботи в Windows (або Мас OS X). Напри­клад, рядок меню забезпечує доступ до команд. Вікно зобра­ження можна перетягувати мишею, помістивши курсор на заголовок. Смуги прокрутки дають можливість вивести на екран частини зображення, що знаходяться в даний момент за межами вікна.

Нижче перераховані інші (можливо, менш відомі) елементи робочого столу Photoshop.

■ Вікно зображення. В Photoshop можна одночасно відкривати стільки зображень, на скільки виста­чить оперативної пам’яті вашого комп’ютера. Ко­жне зображення відкривається в окремому вікні. Це дає можливість практично одночасно працювати з декількома файлами, переносячи й копіюючи як цілі, так і окремі частини зображень з одного вікна в інше. Це набагато зручніше, ніж постійно закривати один файл, зберігаючи чи ні зроблені в ньому зміни і відкривати інший, щоб вставити в нього потрібний елемент зображення, скопійова­ний або вирізаний з тільки що закритого зобра­ження, як це відбувається в Paint і інших програ­мах.

■                 Рядок стану розташований безпосередньо над панеллю задач Windows.  В ньому вказані вибраний інструмент і зображення.

■                 Панель інструментів,  що містить кнопки із знач­ками різних інструментів. Вибирається інструмент клацанням миші по його кнопці на цій панелі.

■                 Плаваючі палітри, незалежні від розміру вікна зображення і розташування інших палітр.

■                 Панель  Приєднання.   Сіра  панель  до  якої  можуть бути приєднані плаваючі палітри.

■                 Інформаційне поле. Це поле дозволяє Photoshop передати вам свій коментар,  а саме:

Об’єм документа (два числа розділені межею – перше число указує на об’єм зображення, що оброблюється, а друге число -враховує усі шари зображення).

Розташування зображення – вікно, в якому показано розташування зображення на друкарській сторінці. Для його виклику потрібно клацнути мишею в інформаційному полі і утримувати натиснуту кнопку [1].

3 Інструменти

Активний інструмент. Ця опція вказує вам на останній об­раний вами інструмент на панелі інструментів.

Панель параметрів Options

Усі параметри інструментів задаються на панелі параметрів за допомогою фланків, перемикачів, списків та кнопок.

■      Опції – кожна палітра має свій набір опцій.

■     Меню команд палітри за допомогою яких можна маніпулювати опціями цієї палітри й задавати настройки.

■     Ярлики вкладок. Клацання по ярлику вкладки дає пере­хід на цю вкладку.

■     Кнопка згортання, клацання по якій зменшує (згортає)
палітру.

До речі, Photoshop дозволяє легко впорядковувати палітри у співвідношенні з вашим бажанням та стилем роботи.

Навігація у Photoshop

Усі графічні видавницькі системи мають широ­кий набір навігаційних інструментів та функцій за допомогою яких можна переміщуватися по екрану, збільшувати зображен­ня, щоб перевірити усі його деталі або ж зменшувати, отриму­ючи загальний план. Photoshop – не виключення.

Розмір зображення можна міняти, щоб розміщувати на ек­рані ще більшу частину зображення або розглядати більш дріб­ні деталі. Кожне зменшення або збільшення зображення вира­жається у відношенні числа пікселів на екрані до числа піксе­лів в зображенні. У Photoshop масштабний коефіцієнт вказуєть­ся у відсотках.

Реальний розмір – розмір зображення у масштабі сто відсо­тків.

Прокрутка у вікні

Якщо зображення на екрані більш ніж у 100- відсотковому масштабі й не все на ньому вміщується, то для переміщення по зображенню можна використовувати смугу прокрутки. Натис­ніть вказівником миші на повзунок на будь-яку з двох (з низу й з права) сірих смуг прокрутки й рухайте зображення, рухаючи повзунок у потрібному напрямку.

Також можна скористуватися інструментом руки.

Палітра навігатор

Для масшатабування й прокрутки палітра Navigator, введена у сьомій версії програми, найкраще нововведення за усю істо­рію програми. Ця палітра особливо зручна для людей, яким час­то доводиться працювати із великими зображеннями які не поміщуються на відносно невеликих екранах.

■     Вікно   перегляду.    Перетаскуючи   вікно   перегляду   по зменшеній копії зображення ви можете побачити дрібні деталі.

■     Повзунок маштабування. Зруште трикутний повзунок й подивіться,  що  вийде.   Зрушення  вліво – зменшення зображення, вправо – збільшення.

■     Маркер розміру. Перетаскуючи маркер розміру, перед­бачений за умовчанням, можна збільшити зменшену ко­пію зображення до прийнятного розміру.

МАЛЮВАННЯ ТА РЕДАГУВАННЯ ЗОБРАЖЕНЬ

1 Вибір кольорів

Вибір і редагування кольору

Роль кольору у комп’ютерній графіці в наш час настільки велика, що концепцію полу-тонових зображень, які містять тільки чорні, білі й сірі пікселі, вже ніхто серйозно не при­ймає. Із кожним днем ми бачимо все більше й більше кольору у світі друку.

Вибір кольору

На панелі інструментів передбачено чотири елемента для керування кольором.

§              Foreground Color (основний колір). Вказує колір, котрий буде використовуватися інструментами Paint Bucket, Line, Pencil, Brush, а також інструментами Type при натисканні клавіші Alt. 3 цього кольору починаються усі кольорові градієнтні переходи. Усі фігури, що створюються за допо­могою інструменту Shapes, фарбуються у вибраний колір.

§ Background Color (Колір  Фону).  Вказує  колір,  що  вико­ристовується   інструментом   Eraser.   Цим  кольором  закінчу­ються усі градієнтні переходи.

§ Default  Colors   (Кольори  по  умовчанню).   Встановлює чорний основний   колір   та   білий   фон.   При  редагуванні   маски   шару стандартні кольори встановлені у зворотному порядку.

§ Коли ви клацаєте мишею по кнопці основного кольору або кольору фону, на екрані з’являється діалогове вікно Cool Picker (Вибір Кольору).

§         Лінійка кольору.  Вказує колір, який ви хочете обрати.
Переміщення трикутних повзунків вверх та вниз дозволяє обрати колір у              8-розряднім діапазоні. Кольори все­редині колірної лінійки відповідають обраній опції.    Наприклад, якщо обрати значення  Н (Hue  –  відтінок), то на колірній лінійці  буде  представлений  повний діапазон відтінків визначеного кольору. Якщо  S – вибирає­мо насиченість кольору. Перемикач В призначений для того,   щоб   за   допомогою   лінійки   визначити  яскравість обраного кольору.

§         Поле кольору.   Це   16-ти  розрядний   діапазон   варіантів
поточного кольору, вказаного на лінійці кольорів.  Для вибору кольору достатньо просто клацнути мишею все­редині цього поля.

§         Поточний колір.   Колір,  який ви обрали з кольорового поля, з’являється у маленькому прямокутнику що розташований звер­ху попереднього зображення кольору.

§         Трикутник попередження. Цей трикутник з’являється у тому випадку якщо ви обрали яскравий колір, який не можна надрукувати із допомогою стандартних техноло­гічних   кольорів.     Під    ним    показаний    найближчий CMYK-колір, який можна вивести на друк[2].

2 Робота у різних режимах кольору.

Чотири набори числових полів у вікні синтезу кольору від­повідають чотирьом різним моделям кольору, тобто чотирьом різним колірним режимам. Кольорова модель це спосіб вказівки кольору при його виводі на друк.

Розглянемо різні моделі кольорів.

RGB

RGB – це колірна модель, яка використовується для описання різних кольорів та для їх відтворення на моніторі комп’ютера. Модель заснована на трьох основних кольорах (червоному, зеленому та синьому), кожний з яких може мати один з 256 рівнів інтенсивності (яскравості). Її іноді називають адитивною первинною моделлю. Ця модель використовується у всіх моніторах, проекторах й інших пристроях, які випромінюють чи фільтрують світло, включаючи телевізори, кінопроекто­ри, кольорові прожектори й навіть різнокольорові скляні філь­три.

С точки зору редагування зображень на екрані, кольорова мо­дель RGB найбільш зручна, тому що забезпечує доступ до усіх кольорів, які може вивести на екрани 24-розрядні колірні відео плати. Більш того, зображення, створене у кольоровім режимі RGB, можна записати на диск у будь-якому з графічних форма­тів, що підтримуються програмою Photoshop, окрім формату GIF.

Недолік цього режиму у тому, що далеко не усі кольори, створені у ньому, можна вивести на друк. Якщо ви готуєте зо­браження до повно-кольорового друку, то яскравість найваж­ливіших кольорів   втратиться.

CMYK

– у колірну систему CMYK доданий ще чорний колір. Він використовується для підкреслення тіней, створення темних відтінків й, звісно, для друку чорних об’єктів.

Полу-тонові зображення

Полу-тоновий режим залишається улюбленим режимом для багатьох художників та професіональних користувачів Photo­shop. Він звільняє від усіх турбот й складностей, зв’язаних із використанням кольору, й у той же час відкриває доступ до усіх функціональних можливостей Photoshop. Полу-тонові зображення мають значні переваги (наприклад, їх можна надру­кувати на будь якому принтері й відредагувати практично на будь-якому комп’ютері) і в той же самий час не поступаються по виразності кольоровим. Ці зображення відмінно виглядають у будь-якому графічному режимі, їх можна надрукувати у будь-якому виданні.

Ви можете перетворити будь-яке зображення у полу-тонове, незалежно від того, у якому режимі воно було створене та від­редаговане, й не напружуючись виконати зворотнє перетворен­ня.

У свій час програм малювання існувало набагато більше, ніж текстових процесорів, електронних таблиць і програм для роботи з базами даних разом узятих.

Така неймовірна кількість програм здається дивною, оскі­льки практично всі з них дуже швидко просто перестали існувати. Єдиним помітним виключенням залишається могутня про­грама Painter від компанії Procreate (www.procreate.com). Також існує і програма Paint Shop Pro від компанії Jasc Software. Про­те, не дивлячись на наявність в назві слова “Paint”, ця програма швидше редагує зображення, з багатьох точок зору поступаючись по своїх можливостях Photoshop.

Що ж привело до зникнення всіх цих програм? Photoshop. Якщо програми малювання бродили по полицях магазинів, не­мов бізони по преріях, то Photoshop можна порівняти з веселим хлопцем, що носиться на автомобілі. Може ця метафора і не дуже вдала, але вона повністю відповідає дійсності. Існує тіль­ки одна дійсно серйозна програма для роботи з графікою.

Інструменти малювання та редагування зображень

Photoshop пропонує два інструменти малювання – Brush (Помазок) і Pencil (Олівець). Ви також можете використовувати шість інструментів редагування: Blur, Sharpen, Smudge, Dodge, Burn і Sponge.

Ви можете змінювати поведінку вибраного інструменту, ви­користовуючи елементи управління на панелі Options у верхній частині екрану.

Інструменти малювання.

Інструменти малювання додають мазки кольору. В більшос­ті випадків ви будете малювати основним кольором, хоча іноді вам знадобиться створювати багатоколірні мазки, для чого доведеться звертатися до опцій Color Dynamics (Динаміка кольо­ру) палітри Brushes.

От як працюють інструменти малювання:

■     Brush (Помазок). Інструмент призначений для створення лінії.

■     Pencil (Олівець). Подібен інструменту Brush, але інструмент Pencil завжди дає лінії із чіткими та різкими краями.

Інструменти редагування.

Інструменти редагування не наносять фарби – напроти, во­ни діють на ті кольори зображення, що вже існують. Ці інструменти пра­цюють наступним чином:

■     Blur (Розмивка). Зменшує чіткість зображення.

■     Sharpen (Різкість). Збільшує рі­зкість зображення.

Взагалі то інструменти різкості та розмивки менш корисні ніж їх аналоги у фільтрах.

■     Smudge (Палець). Цей інструмент розмазує кольори на зображенні. Схожого ефекту можна добитися, якщо провести пальцем по свіжій фарбі (див. Додаток Б)

■     Dodge (Освітлювач). Освітлює фрагмент зо­браження.

■     Burn (Затемнювач). Робить фрагмент зображення темнішим.

■     Sponge (Губка). Одночасно зменшує насиченість й контрастність зображення.

За допомогою клавіші Alt можна поперемінно перемика­тися між альтернативними інструментами розглянутих вище груп.

Деякі хитрощі малювання [3].

Є багато людей які стверджують, що абсолютно не вміють малювати, але це, втім, не заважає їм створювати прекрасні зо­браження у Photoshop. Вони не можуть каліграфічно написати на екрані власне ім’я, але мають унікальну художню сприйнят­ливість і знають безліч хитрощів, що дозволяють їм професіо­нально використовувати інструменти малювання і редагування. Я ніяк не зможу допомогти вам по частині художнього сприй­няття, але розкажу про деякі хитрощі, які значно полегшать ро­боту з інструментами малювання і редагування.

■     Малювання прямої лінії.

Ви, напевно, знаєте, як провести пряму лінію за допомогою інструменту Line. Це дуже гнучкий інструмент, який дозволяє вам створювати векторні або піксельні лінії, а також додавати стрілки.

В основному, інструмент Line використовується для дода­вання стрілок. А для створення прямих краще використовувати інший засіб Photoshop – натискати клавішу <Shift> під час використання будь-якого з представлених інструментів малю­вання і редагування.

■     Малювання горизонтальної і вертикальної лінії.

Щоб намалювати пряму лінію (вертикальну або горизонта­льну) за допомогою будь-якого інструменту малювання або ре­дагування, натискайте й утримуйте кнопку миші, натискайте клавішу <Shift> й почніть переміщувати мишу у вертикальному або горизонтальному напрямі. Не відпускайте клавішу <Shift> до тих пір, поки не розтягнете лінію до необхідної довжини або поки ви не схочете змінити напрямок лінії. Зверніть увагу, що натиснення клавіші <Shift> в мить, коли вказівник вже перетя­гується по екрану, приводить до продовження кривої в перпен­дикулярному напрямі.

Використання клавіші Shift для прив’язки до вертикаль­ного напряму вживається у випадку малювання “ребристих” об’єктів.

■     Малювання за допомогою інструменту Smudge

Інструмент Smudge розмазує кольори, зміщуючи пікселі відповідних кольорів. Процес використовування цього інструменту можна порівняти швидше з малюван­ням пальцем, ніж за якою-небудь традиційною фотографічною технікою редагування зображень.

■   Вибір форми помазка

Якщо активний будь-який інструмент малювання чи редагу­вання, у Photoshop існує цілий ряд способів зміни форми помазків.

Клацання правою кнопкою миші. Клацніть правою кнопкою миші у будь якій точці зображення для відображення невели­кої палітри, що містить стандартні помазки та ряд додаткових па­раметрів. Прокрутіть список доступних помазків і виберіть потрі­бний варіант, клацнувши на ньому.

Палітра Brushes. дозволяє визначити власну форму помазку і задати для нього різні па­раметри, про що я розкажу в наступному розділі.

Головний діаметр. Розмір помазка можна змінювати за допомогою значення параметра Master Diameter (Головний діаметр). Вимірюване в пікселях, це значення пред­ставляє найширший мазок, який можна одержати за допомогою помазку.

При створенні сторінки привітання до свого сайту  (див. додаток Б) були використані наступні з вищеописаних інструментів та можливостей: малювання інструментом brush та інструментом створення прямої лінії, також інструментом створення авто-фігур (використав фігуру еліпсу та прямокутника для малювання гітари, яку, нажаль, не зовсім чітко та розбірливо видно на надрукованому зображенні, із наданням потім їй потрібної форми за допомогою інструменту викривлення liquefy,  та деяких фільтрів), також був використаний інструмент blur таsmudge й застосований один з фільтрів – фільтр ромзмивки зображення (див. Додаток А). Окрім усього цього я застосовував роботу із шарами, про що також розповім трохи нижче й фільтрRadial Blure (Розмивка).

РЕТУШУВАННЯ Й РЕДАГУВАННЯ ЗОБРАЖЕНЬ

1 Чотири головних інструмента.

Більшість інструментів не може порівнятися з наймогутнішими засобами ретушування в Photoshop – інструментами Clone Stamp, Healing Brush, Eraser і History Brush. Ціх чотири чудові інструменти дозволяють виправляти пошкоджені зображення, створювати і застосовувати узори, що повторюються, усувати помилки і відновлювати ваші попередні дії. Всі разом вони до­зволяють творити справжні дива – і все це не несе навіть щонайменшої небезпеки пошкоди­ти ваше початкове зображення.

Розглянемо, як працює кожний з цих інструментів.

Clone Stamp і Pattern Stamp. Штамп використовується для реплікації (копіювання) пікселів з однієї області зображення в іншу. Лише одна ця здатність робить штамп ідеальним інстру­ментом для усунення дрібних крапок (“пил”) і подряпин, ви­правлення дефектів і усунення відволікаючих елементів фону. (див. додаток Ж) Клацніть на значку штампу на панелі інструментів, натискаю­чи клавішу <Alt>   для перемикання на інструмент Pattern Stamp, який малює фрагментом зображення, визначеним коман­дою Edit-Define Pattern, що повторюється.

Healing Brush і Pach. Інструмент Healing Brush є варіантом інструменту Clone Stamp з розширеними можливостями і дозво­ляє об’єднувати елемент текстури з однієї частини зображення з кольором і яскравістю іншої частини. (див. додаток В) А це полегшує видалення дефектів, особливо таких дрібних деталей, як подряпини і змо­ршки. Наведіть покажчик миші на значок інструменту Healing Brush, щоб відобразити меню, або натисніть клавішу <J>   для вибору інструменту Patch, який дозволяє відновлювати відразу цілі виділені області. Як і інструмент Stamp, інструменти Healing Brush і Patch дозволяють відновлювати зображення з використанням візерунків.

Eraser. При використанні на одношаровому зображенні або на шарі фону Eraser малює кольором фону. Якщо його за­стосувати до якого-небудь шару, він “стирає” пікселі аж до ша­ру, розташованого нижче.

Інструмент Eraser включає два різновиди – Background Eraser і Magic Eraser. Ці інструменти дозволяють видаляти із зображення фон, залишивши незайманим основні об’єкти (цей ефект досягається при акуратному використанні інструмен­тів).

History Brush і Art History Brush. Новий помазок попередніх полягань вибірково повертає нас до будь-якого з декількох попе­редніх станів, перерахованих в палітрі History. Художній помазок попередніх станів відтворює попередні стани за допомогою рі­зних типів художніх помазків.

Щоб вибрати “початковий стан”, з якого ви збираєтеся про­довжити малювання, клацніть на першій колонці палітри History. Значок помазку ідентифікує відповідний початковий стан. Якщо Photoshop висвічує маленький курсор заборони, коли ви нама­гаєтеся використовувати інструмент History Brush, це означає, що ви не можете продовжувати малювати з вибраного вами ста­ну. Клацніть на іншому стані в палітрі History і повторіть спробу [3].

2 Клонування і відновлення елементів зображення

Одним з найстаріших і в той же час найпрактичніших ін­струментів Photoshop залишається інструмент Clone Stamp, який дозволяє дублювати частини зображення. Після вибору ін­струменту (для чого слід натискувати клавішу <S>) натискуйте клавішу <Alt> і клацніть у вікні зображення для вибору фраг­мента, який ви вирішили клонувати. Це так звана точка -джерело. Після цього ви можете перетягувати інструмент для клонування вибраної крапки в інших частинах зображення.( див. Додаток Е, де для виключення деяких дефектів шкіри, в тому числі і родимок я на місця цих дефектів „клону вав” чисті ділянки шкіри)

З інструментом Clone Stamp дуже тісно зв’язаний інстру­мент Healing Brush, який дозволяє клонувати декілька атрибу­тів зображення. Для вибору цього інструменту натискайте кла­вішу <J> Після цього, як і при роботі з інструментом Clone Stamp, натискайте клавішу <Alt>   і клацніть у вікні зображення для вибору фрагменту, який ви вирішили клонувати. Зверніть увагу на те, що при використовуванні інструментів Clone Stamp і Healing Brush використовується один і той же підхід для за­вдання точки – джерела. Перетягніть інструмент Healing Brush для накладення текстури з точки – джерела на пікселі, що ото­чують мазок помазки, при цьому не змінюючи їх колір.

Інструменти Clone Stamp і Healing Brush – це незамінні за­соби при відновленні зображень. Завдяки ним ви зможете вида­лити пил, волосся і інші елементи, прибрати подряпини, перекомпонувати обгорілі фотографії, і навіть прибрати елементи, які потрапили в кадр при фотографуванні абсолютно випадково (див. Додаток В, де за допомогою цих інструментів Були видалені родинки та подряпини).

ВИДІЛЕНІ ОБЛАСТІ, МАСКИ ТА ФІЛЬТРИ

1 Виділення областей

Виділення областей зображення обмежує свободу творчої особи. Якби не багаті можливості Photoshop по виділенню об­ластей зображення, всі ми самозабутньо вдалися б до процесу творчості, не обмежені ніякими рамками, нормами і іншими за­собами обмеження. Можливо, комусь така свобода і здасться принадною, але хіба могла б у такому разі йти мова про вжи­вання, скажімо, фільтрів, шарів або корекції кольорів?

Механізм виділення областей.

Перш ніж приступити до редагування якого-небудь фрагме­нта зображення, необхідно спочатку виділити цей фрагмент, тобто помітити межі області, яку ви хочете відредагувати. Щоб виділити частину зображення в програмі малювання, треба оточити її контуром виділення, або, іншими словами, виділити об­ласть; тим самим ви підкажете Photoshop, до якої частини зо­браження повинні застосовуватися ваші команди редагування. Контур виділення має вид пунктирної лінії, витончено названої “маршируючими мурашками”, що “біжать”.

Видимі контури виділених областей часто допомагають ре­дагувати окремі об’єкти, але вони захаращують малюнок. Якщо ви не любите відображати їх на екрані, натискайте <Ctrl+H>, щоб викликати команду View Extras. Ця команда приховує з об­ласті зору користувача всі недруковані елементи, які захара­щують малюнок. Серед них сітка, спрямовуючі, замітки, конту­ри і т.д. Якщо ви хочете приховати тільки контури виділення, то виберіть View-Hide-Selection Edges. Щоб відобразити знову контури виділення, знову скористайтеся цією ж командою. У будь-який час ви можете вказати, які елементи необхідно при­ховати і відобразити при натисненні <Ctrl+H>. Для цього ви­беріть View-Show-Show Options і виставіть необхідні опції.

У Photoshop передбачена величезна кількість інструментів створення контурів виділення.

Для переміщення виділених пікселів слід користуватися ін­струментом переміщення. Вже не можна, як у версії 3 і інших ранніх версіях, просто виконувати перетягування усередині ви­діленої області за допомогою одного з інструментів виділення, Lasso або Magic Wand. Але інструмент переміщення залишився колишнім.

Інструмент переміщення можна вибрати у будь-який мо­мент, натискуючи клавішу <V>. Перевага інструменту перемі­щення полягає в тому, що, користуючись ним, ви не можете ви­падково відмінити виділення або якось порушити контур. Якщо є потреба перемістити виділену область, перетягуйте, поміс­тивши курсор усередині цієї області; якщо ж вимагається пере­містити цілком весь шар (у тому числі і виділену область), перетягуйте курсор, помістивши його за межами області виділен­ня [3].

2 Створення і редагування контурів

Інструменти роботи з контурами, передбачені в Photoshop, реалізують максимально гнучкі і точні способи визначення ви­діленої області, виключаючи маскування. Але ті ж інструменти, які є даром Божим для досвідчених користувачів, створюють чимало проблем для новачків і користувачів середнього рівня. Більшості людей потрібен певний час, щоб оволодіти навиками роботи з інструментами редагування контурів, оскільки виді­лення області відбувається буквально крапка за крапкою [2].

Основні відомості про контури.

У Photoshop інструменти роботи з контурами розміщуються на панелі інструментів. В той же час, опції управління контура­ми, які дозволяють перетворювати контури в межі виділених областей, виконувати заливку і обведення, зберігати і видаляти їх, – знаходяться на палітрі Paths (Контури). Ці інструменти і опції палітри складають повнофункціональне середовище створення контурів, яке не поступається аналогічним засобам, пе­редбаченим в Illustrator або FreeHand.

Принцип дії контурів.

Контур відрізняється від звичної межі виділеної області, яка також називається контуром виділення, тим, що він існує на еквіваленті окремого, об’єктно-орієнтованого шару, який розташований перед растровим зображенням. Після того, як ви накреслите контур, такий підхід забезпечує можливість поточечного його редагування, що, у свою чергу, дозволяє добитися максимальної точності при формуванні зображень. Крім того, це служить хорошим засобом захисту від випадкового псування зображення, яке цілком можливе при редагуванні звичних меж виділення. Створивши контур, його треба перетворити в межу виділення, і лише після цього можна приступати до редагуван­ня вмісту самого зображення [2].

3 Створювання масок

Виділення за допомогою масок.

Більшість користувачів Photoshop не застосовують в своїй роботі маски. Якщо мій особистий досвід може служити в цьо­му значенні показником, то це пояснюється не тільки тим, що маски здаються багатьом користувачам занадто складною спра­вою, але і тим, що вони завдають людям набагато більше кло­поту, ніж того варті. Подібно майже всім користувачам, коли я вперше приступив до використовування Photoshop, я не міг навіть представити, для чого потрібні маски. У мене завжди були під рукою інструменти Lasso і Magic Wand. Якщо виника­ли якісь серйозні ускладнення, я звертався до інструменту Pen. Чого ж, питається, ще бажати?

 

ОСНОВИ РОБОТИ З ФІЛЬТРАМИ

У програмі Photoshop фільтри призначені для створення рі­зних ефектів. Названі по аналогії з фотофільтрами, які застосо­вуються в основному для коректування освітлення і перспекти­ви, фільтри Photoshop в змозі вирішувати складніші задачі. Вам надається можливість збільшити різкість зображення, накласти випадкові пікселі, додати ефект об’єму або перетворити зображення в мозаїку. Завдяки використанню фільтрів вам до­ступні сотні спеціальних ефектів.

1 Коректуючі фільтри

Коректуючі фільтри щодня застосовуються для редагування відсканованих зображень і підготовки зображень до друку або перегляду на екрані. У багатьох випадках робота коректуючого фільтру виявляється настільки майстерною, що її складно помі­тити. Ці фільтри дозволяють змінити різкість зображення, об­робити колірні переходи і усереднити кольори сусідніх піксе­лів (див. Додатки В та Д). Фільтри доступні за допомогою команд меню Filter-Blur, Noise, Sharpen і ін.

Багато коректуючих фільтрів мають свої антиподи. Фільтр Blur протилежний за своєю дією фільтру Sharpen, фільтр Add Noise – фільтру Median і т.д. Проте не можна сказати, що один фільтр повністю відміняє дію іншого – відмінити результат вживання фільтру можна тільки командою Undo. Більш того, протилежні фільтри впливають на контрастність зображення [2].

2 Викривлюючі фільтри

Викривлюючі фільтри створюють більш відчутний ефект, тому, якщо використовувати їх неправильно, вони можуть по­вністю “подавити” зображення – результат вживання фільтру буде помітніше, ніж саме зображення. Більшість викривлюючих фільтрів доступна через меню File-Distort, Pixelate, Render і Stylize.

Викривлюючі фільтри створюють холодні, строгі ефекти, унаслідок чого вони дуже популярні у користувачів Photoshop (див. Додатки Б та Д). Але не слід забувати, що фільтри порушують первинну чіткість зображення і його композицію. Звичайно, будь-яка функція Photoshop в деякій мірі викривлює, але викривлюючі фільтри редагують зображення з таким ентузіазмом, що згодом не мож­на відмінити їх ефект за допомогою інших фільтрів або інстру­ментів редагування.

 

 ШАРИ.  ОБ’ЄКТИ. ТЕКСТ

Photoshop 5 представила цілий ряд нових ефектів, включаючи тіні, що редагуються, свічення й скоси. Photoshop 6 надавала вам такі чудові засоби, як колірне кодування шарів і їх об’єд­нання в логічні групи, незалежне накладення колірних каналів, додавання векторних ліній і фігур, а також об’єктно-орієнтований текст.

1 Фігури та стилі

Photoshop пропонує вашій увазі шість нових інструментів фігур, які дозволяють малювати геометричні фігури, а також фігури заданої форми. За умовчанням фігури розміщуються на незалежних шарах фігур, які є результатом накладення об’єктів і пікселів. Векторні контури фігур друкуються з максимальним розрішенням, яке підтримується вашим принтером, тоді як їх внутрішні частини можна заповнювати суцільним кольором, градієнтами, піксельними узорами і зображеннями. Це означає, що в Photoshop з’явилися деякі можливості Illustrator.

 

 

 

ІІІ Домашнє завдання: конспект,  [1] – с.270-274, [5] – §2

С.Р №2. Інструменти графічної програми Adobe PhotoShop.

ІV     Підведення підсумків.