Токарно-револьверні верстати застосовують в серійному виробництві для обробки деталей складної конфігурації з прутків або з штучних заготівок. Залежно від цього токарно-револьверні верстати ділять на пруткові і патронні. На токарно-револьверних верстатах можливо виконувати майже всі основні токарні операції. Застосування цих верстатів раціональне в тому випадку, якщо по технологічному процесу обробки деталі потрібне послідовне застосування різних ріжучих інструментів (різців, свердел, розгорток, мітчиків і т. д.). Інструменти в необхідній послідовності закріплюють у відповідних позиціях револьверної голівки і різцетримачах поперечних супортів. Всі ріжучі інструменти встановлюють при наладці верстата, і в процесі обробки їх по черзі або паралельно вводять в роботу.
За наявності спеціальних державок можна в одній позиції револьверної голівки закріпити декілька ріжучих інструментів. Хід кожного інструменту обмежується упорами, які вимикають подовжня і поперечна подачі. Після кожного робочого ходу револьверна головка повертається, і робочу позицію займає новий ріжучий інструмент.
По конструкції револьверної голівки верстати розподіляють на верстати з вертикальною (мал. 3.2.1, а) і горизонтальною (мал. 3.2.1, б і в) осями обертання револьверної голівки. Револьверні голівки виготовляють циліндричними і призматичними.
Типажем верстатів передбачений ряд токарно-револьверних верстатів з найбільшим діаметром оброблюваних прутків 16, 18, 25, 40, 65 і 100 мм. Патронні токарно-револьверні верстати випускають з найбільшим діаметром оброблюваної заготівки від 160 до 630 мм. У токарний-револьверних верстатах частота обертання і подача перемикаються в основному за допомогою командоапаратів, а також штекерных пристроїв.
Основними розмірами, що характеризують пруткові револьверні верстати є найбільший діаметр оброблюваного прутка і діаметр отвору шпинделя, а розмірами, що характеризують верстати для встановлення заготівки в патроні — найбільший діаметр оброблюваної заготівки над станиною і над супортом. До основних розмірів також відносять максимальну відстань від переднього кінця шпинделя до передньої грані або торця револьверної голівки і найбільше переміщення голівки.
Перевагами токарно-револьверних верстатів в порівнянні з токарними є можливість скорочення машинного часу в результаті застосування багато різцевих державок і одночасної обробки деталі інструментами револьверної голівки і поперечного суппорта та порівняно малі витрати допоміжного часу в результаті попереднього налагодження верстата на обробку декількома інструментами.
Для затиску прутка при обробці на токарно-револьверних верстатах широко застосовують цангові патрони. Основним елементом є цанга — сталева загартована втулка з прорізами, утворюючими пружинячі пелюстки (мал.3.2.2). Для затиску прутків використовують цангові патрони. У патроні (мал. 3.2.2, а) пруток 3 затискається переміщенням труби 4 разом з цангой 2 вліво до упору в шпиндель 1. Недоліком такого пристрою є осьове переміщення прутка при затиску, що зменшує точність його переміщення.
У патроні, показаному на мал. 3.2.3, б пруток 6 затискається переміщенням труби 1 вправо і насуненням затискної втулки 4 на конус цанги 5, що упирається в гайку 3, що нагвинчується на шпиндель 2. Пружина 7 служить для переміщення труби при розтисканні прутка. При затиску прутка (мал. 3.2.3, в) цанга подається вправо в конус упорної гайки 2, яка навернена на шпиндель 3. Кут конуса цанги зазвично рівний 30°.
Коробка подач конструктивно також простіше за коробку подач токарно-гвинторізних верстатів, оскільки вона має менший діапазон регулювання і менше число ступенів подач і в ній відсутні елементи, які необхідні для нарізування різьби різцем за допомогою ходового гвинта.
Верстат складається з коробки подач 1, шпиндельної бабки 2, поперечного супорта 3, револьверної голівки 4, супорту револьверної голівки 5, станіни 6, фартука супорта 7.
Питання для самоконтролю:
1. В якому виробництві застосовують токарно-револьверні верстати?
2. В якому випадку застосування цих верстатів більш раціональне?
3. Як розподіляють верстати цієї групи по конструкції револьверної голівки?
4. Які основні розміри, що характеризують пруткові револьверні верстати?
5. Які переваги токарно-револьверних верстатів в порівнянні з токарними інших груп?
6. Який допоміжний інструмент застосовують для затиску прутка при обробці на токарно-револьверних верстатах?
7. Які основні вузли токарно-револьверного верстата з вертикальною віссю голівки?
8. Конструкція токарно-револьверного верстата 1341.
Література:
1. Чернов Н.Н. Металлорежущие станки.—М.: Машиностроение, 1988.
2. Локтева С.Е. Станки с программным управленим и промышленные роботы.—М.:Машиностроение, 1986.