Система захисту працівників на виробництві
Єдину державну політику в сфері технічних, санітарних і правових норм охорони праці дає змогу здійснювати чинна система нормативних актів про охорону праці. Залежно від сфери поширення вони поділяються на державні міжгалузеві, галузеві нормативні акти та документацію підприємств.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обо¬в’язкових для виконання.
Опрацювання, прийняття та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці спільно з органами державного управління охороною праці в Україні, а також професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, але не рідше одного разу на 10 років.
Розроблення стандартів технічних умов та інших нормативно-технічних документів міжгалузевого характеру координують організації Держстандарту України за участю органів державного нагляду.
Нормативно-технічна документація по охороні праці розділяється на стандарти безпеки праці (державні — ГОСТ, ДСТУ, галузеві — ОСТ, підприємств — СТП); будівельні норми і правила (СНіП); санітарні норми і правила (СН); правила техніки безпеки і виробничої сані¬тарії; інструкції, вказівки і керівні технічні матеріали; положення, повчання, директивні і ме¬тодичні листи.
Істотне місце серед загальносоюзних правил і норм займає система стандартів безпеки праці (ССБТ). ССБТ є комплексом взаємозв’язаних стандартів, направлених на забезпечення безпеки праці. входить в Єдину державну систему стандартизації.
Основна мета стандартизації вимог безпеки праці нарівні з прискоренням технічного прогрес¬у і підвищенням ефективності виробництва, полягає в забезпеченні безпеки праці робітників. ССБТ створюється з метою впорядкування нормативно-технічної документа¬ції в області безпеки праці. Її завдання – встановлення загальних вимог і норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих чинників, загальних вимог безпеки до виробничого устаткування і виробничих процесів, до засобів захисту працюючих, методів оцінки безпеки праці.
За допомогою системи стандартів безпеки праці вимоги безпеки систематизовані і взаємопов’язані.
Система стандартів безпеки праці розділена на декілька груп (підсистем) (від 0 до 9, групи від 6 до 9 є доки резервними).
Стандарти групи 0 встановлюють цілі, зада¬чі, структуру і особливості узгодження стандартів ССБТ, термінологію в області безпеки праці, клас¬ифікацію небезпечних і шкідливих виробничих факторів, порядок інформаційного забезпечення ССБТ, мето¬ди оцінки безпеки праці.
Стандарти групи 1 визначають загальні вимоги і норми по видах небезпечних і шкідливих виробничих чинників, гранично допустимі значення параметрів, що нормуються, вимоги до методів їх вимірювання, вимоги безпеки при роботі з речовинами, що мають небезпечні і шкідливі властивості.
Стандарти груп 2 і 3 встановлюють загальні вимоги безпеки до всіх груп виробничого устаткування і виробничих процесів, вимоги безпеки до технологічних процесів, режи¬му роботи виробничого устаткування, робочим місцям і режиму праці персоналу, вимоги до вживання засобів захисту працюючих на підприємстві, методи контролю виконання вимог безпеки.
Група 4 містить державний стандарт, що встановлює класифікацію засобів захисту працюючих і стандарти на вимоги до груп і окремих засобів захисту.
Група 5 – стандарти на вимоги безпеки виробничих будівель (приміщень).
Контроль за дотриманням і впровадженням стандартів здійснюють територіальні органи Держстандарту спільно з технічною інспекцією праці профспілок, а також міністерства і відомства.
Стандарти безпеки праці не відміняють дії норм і правил, що затверджуються органами державного нагляду.
Структура позначення стандартів ССБТ наступна: спочатку дається індекс по ГОСТ, потім — клас стандарту, далі—код групи і порядковий номер в групі, в кінці ставиться рік реєстрації.
Розглянемо декілька прикладів. «Система стандартів безпеки праці. Роботи навчальні лабораторні. Загальні вимоги безпеки». ГОСТ 12.4.113—82 означає наступне: найменування—індекс по ГОСТ, 12—клас стандарту, 4—код групи, 113—порядковий номер в групі, 82—останні дві цифри року реєстрації.
Важливою нормативною документацією з охороні праці є санітарні норми (СН) і будівельні нор¬ми до правила (СНіП), що містять вимоги до санітарно-гігієнічних умов праці, технологічних процесів, вмісту і пристрою підприємств, установ. Виконання санітарних норм, як і інших нормативних актів з охорони праці, обов’язково, оскільки забезпечує нормальну життєдіяльність людини в процесі праці. Головні нормативні вимоги наведені в наступних будівельних нормах і правилах: СН 245—71. Санітарні норми проектування промислових підприємств; СНіП II—4—79. Природне і штучне освітлення; СНіП II—68—78. Норми проектування. Вищі навчальні заклади; СНіП 2.01.02-85. Протипожежні норми проектування будівель і споруджень; СНіП 2. 04.05-86. Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря; СН 1042—75. Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування. Правила пристрою електроустановок споживачів.
Відповідно до міжгалузевих і галузевих правил по охороні праці міністерства і відомства за узгодженням з відповідними профспілками розробляють і затверджують типові інструкції з охорони праці. Вони служать основою інструкцій працюючих, розробляються адміністрацією установи (по її вказівці – безпосередніми керівниками роботи) і затверджуються керівником установи (підприємства) спільно з профспілковим комітетом. Інструкції періодично переглядаються, в них вносять необхідні зміни.
Інструкції для працюючих зазвичай складаються з кількох частин: загальні вимоги безпеки праці; вимоги до навчання перед початком роботи, під час роботи і після її закінчення; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
У інструкціях з техніки безпеки записані конкретні правила безпечної роботи, наприклад, на верстатах, апараті електрозварювання, при ручній обробці деревини і т.д.
Інструкції, правила і положення з техніки безпеки і виробничої санітарії є основним керівним документом для працюючих. Вони служать основним посібником при проведенні інструктажу з безпечних прийомів і методів виконання робіт. Від якості і повноти інструкції і від її дотримання багато в чому залежить профілактика травматизму.
Нормативно-технічна документація з охорони праці в інформаційному виробництві
Основними державними нормативними документами щодо забезпечення охорони праці в інформаційній сфері є:
Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчис¬лювальних машин (ДНАОП 0.00-1.31-99);
Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98).
Вимоги ДНАОП 0.00-1.31-99 поширюються на всі підприємства, установи, організації, юридичні особи, крім зазначених нижче, незалежно від форми власності, відомчої належності, видів діяльності та на фізичних осіб (що займаються підприємницькою діяльністю з правом найму робочої сили), які здійснюють розроблення, виробництво та застосування ЕОМ, у тому числі й на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ, або виконують обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ.
Вимоги ДНАОП 0.00-1.31-99 не поширюються на:
комп’ютерні класи вищих і середніх закладів освіти, майстерні професійно-технічних закладів освіти;
робочі місця операторів ЕОМ, що використовуються у сфері управління та експлуатації атомних електростанцій;
робочі місця пілотів, водіїв або операторів транспортних засобів, обладнаних ЕОМ, ЕОМ у системах обробки даних на борту засобів сполучення та ЕОМ у складі машин та обладнання, що переміщуються в процесі роботи;
так звані портативні системи обробки даних, якщо вони не постійно використовуються на робочому місці;
обчислювальні машинки (калькулятори), реєструвальні каси та прилади з невеликими пристроями індикації даних або результатів вимірювання;
друкарські машинки класичної конструкції, обладнані відеотерміналом (так звані дисплейні друкарські машинки);
комп’ютерні гральні автомати та системи обробки даних, призначені для громадського користування.
Правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігіє¬нічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів електронно-обчислювальних машин і персональних комп’ютерів (дані ЕОМ) і працівників, що виконують обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ і роботи із застосуванням ЕОМ, відповідно до сучасного стану техніки та наукових досліджень у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ та з урахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів з цих питань.
ДНАОП 0.00-1.31-99 складається з таких розділів:
Загальні положення;
Вимоги до виробничих приміщень;
Вимоги до обладнання;
Вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць;
Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ;
Режими праці та відпочинку;
Вимоги до виробничого персоналу;
Обов’язки, права та відповідальність за порушення Правил.
Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98) мають такі розділи:
Загальні положення;
Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;
Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;
Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;
Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;
Вимоги до профілактичних медичних оглядів.
Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 і ДСанПіН 3.3.2-007-98, які регламентують вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ВДТ, є ще низка нормативних актів загального призначення, які необхідно враховувати під час організації роботи користувачів ВДТ.
Важливим нормативним актом є Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я від 31.12.97 № 382. Цей документ необхідний для оцінювання конкретних умов і характеру праці на робочих місцях. На основі такого оцінювання приймаються рішення, спрямовані на запобігання впливу несприятливих виробничих факторів або максимальне обмеження його. Відповідно до принципів Гігієнічної класифікації умови праці поділяються на чотири класи:
І клас — оптимальні умови праці — такі умови, за яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності;
II клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді;
III клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. За величиною перевищення гігієнічних нормативів і вираженості змін в організмі працюючих розрізняються чотири ступеня шкідливих умов праці;
IV клас — небезпечні (екстремальні) умови праці — що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу. До факторів виробничого середовища належать: показники мікроклімату: вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра та ультразвуку, випромінювання, освітленості та ін.
Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості. Під терміном «важкість праці» розуміють ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізич¬ного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему й оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні наван¬таження, монотонність і режими праці.
Адекватна оцінка конкретних умов і характеру праці сприяє обґрунтованому розробленню та впровадженню комплексу заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці за рахунок поліпшення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.
Для проведення атестації робочих місць використовується основний комплекс критеріїв оцінки ступеня важкості та напруженості праці.
Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 умови праці осіб, які працюють з ЕОМ, за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу мають відповідати І або II класу за Гігієнічною класифікацією праці.
Нормативними документами на рівні підприємства є інструкції з охорони праці, які регламентують раціональні та безпечні прийоми праці, вимоги до утримання робочого місця, порядок поводження з обладнанням, поведінку працівників під час виконання своїх обов’язків, правильне поводження із запобіжними пристроями, огорожами, спецодягом, спецвзуттям і захисними пристосуваннями в умовах конкретної виробничої обстановки. У міру впровадження нової техніки і технології, а отже, зміни умов праці, або не рідше одного разу на 10 років інструкції з охорони праці переглядаються.
Сучасний підхід щодо організації і контролю охорони праці на виробництві
Останнім часом зросла хвиля травматизму на виробництві, що призводить до нещасних випадків, які спричиняють людські жертви. Все це пов’язано з порушенням правил техніки безпеки, слабкому контролі та не скординованості дій щодо організації заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Відповідно до Закону «Про охорону праці» власник або уповноважений ним орган зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
– створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
– розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
– забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
– організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
– розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
– здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;
– організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов’язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.
У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.
Працівник зобов’язаний:
– знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
– дотримуватись зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
– проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
– співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці (ст. 20 Закону України „Про охорону праці”).
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.
Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.
У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.
Власник створює на підприємстві службу охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства.
Власник зобов’язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
З метою об’єднання зусиль колективів підприємств, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян, що діють відповідно до законодавства.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки – в особі своїх виборних органів і представників.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов’язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.
Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту. Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством