Розглянемо кілька історичних фактів розвитку науки, яка називається computer-science…
Англійський математик XIX століття Шенкс витратив понад 20 років свого життя на обчислення числа Пі з точністю 707 значущих цифр після коми. Цей результат отримав славу рекорду обчислень XIX століття. Однак згодом було виявлено, що Шенкс помилився в 520 -му знаку, і тому всі наступні значущі цифри були обчислені невірно.
У 1804 році французький винахідник Жозеф Марі Жаккар створив «програмно-керований» ткацький верстат. Для керування верстатом використовувалися перфокарти, з’єднані один з одним у вигляді стрічки. Дерев’яні шпильки «читаючого пристрою» верстата по розташуванню отворів у перфокарті визначали, які нитки слід підняти, а які опустити для отримання потрібного візерунка.
У 1890 році в США винахідником Германом Холлеритом розроблена електромеханічна рахункова машина-табулятор, керована перфокартами, була використана для складання таблиць з результатами перепису населення США. Заснована Холлеритом фірма з виробництва табуляторів згодом перетворилася на корпорацію International Business Machines (IBM).
У 1936 році двадцятип’ятирічний студент Кембріджського університету англієць Алан Тьюринг опублікував статтю «Про обчислювальні числа», в якій розглядався гіпотетичний пристрій («машина Тьюринга»), придатний для розв’язання будь-якої вирішуваної математичної або логічної задачі, — прообраз програмованого комп’ютера.
У 1941 році німецький інженер Конрад Цузе побудував діючий комп’ютер Z3, в якому використовувалася двійкова система числення. Програми записувались на перфострічці.
У 1945 році у вищому технічному училищі Пенсільванського університету (США) фізик Джон Мочлі і інженер Проспер Екерт побудували повністю електронну машину «ЕНІАК». Для завдання програми було необхідно вручну встановити тисячі перемикачів і увіткнути сотні штекерів в гнізда контактної панелі.
1 червня 1945 був розісланий звіт американського математика угорського походження Джона фон Неймана «Попередній звіт про машину Едвак», що містить концепцію зберігання команд комп’ютера в його власній внутрішній пам’яті.
21 червня 1948 в Манчестерському університеті (Великобританія) на машині «Марк-1″ виконана перша в світі програма, що зберігалася в пам’яті машини — пошук найбільшого співмножника заданого числа.
У 1949 році під керівництвом Моріса Уїлкса був створений комп’ютер «ЕДСАК». Проектувальники «ЕДСАК» ввели систему мнемонічних позначень, де кожна машинна команда представлялася однією заголовною буквою, і автоматизували налаштування підпрограм на певне місце в пам’яті. Моріс Уїлкс назвав мнемонічну схему і бібліотеку підпрограм збірною системою (assembly system) — звідси слово «асемблер».
У 1949 році у Філадельфії (США) під керівництвом Джона Мочлі створений «Короткий код» — перший примітивний інтерпретатор мови програмування.
У 1951 році у фірмі Remington Rand американська программістка Грейс Хоппер розробила першу транслюючу програму. Хоппер назвала її компілятором (compiler — компонувальник).
У 1957 році на 20-му поверсі штаб-квартири фірми IBM на Медісон-авеню в Нью-Йорку народилася мова Фортран (FORmula TRANslation — трансляція формул). Групою розробників керував 30-річний математик Джон Бекус. Фортран — перша зі «справжніх» мов високого рівня.
У 1972 році 31-річний фахівець з системного програмування з фірми Bell Labs Денніс Рітчі розробив мову програмування Сі.
Перший опис мови було дано в книзі Б. Керніган і Д. Рітчі, яка була переведена на російську мову. Довгий час цей опис було стандартом, проте ряд моментів допускали неоднозначне тлумачення, яке породило безліч трактувань мови С. Для виправлення цієї ситуації при Американському національному інституті стандартів (АNSI) був утворений комітет з стандартизації мови С
1983 році був затверджений стандарт мови С, що отримав назву ANSI С.
На початку 80-х років в тій же Веll Lаbоratory Бьерном Страуструпом в результаті доповнення і розширення мови С була створена нова по суті мова, що отримала назву «С з класами».
У 1983 році ця назва була замінена на С++.